Робота з обдарованими дітьми

План роботи

з обдарованими та здібними дітьми

на 2018-2019 навчальний рік

№ з/п	Назва заходу	Термін виконання
1.	Проведення діагностування обдарованих дітей	жовтень-листопад
2.	Створення і поповнення банку даних обдарованих дітей	листопад
3.	Систематизація матеріалів, періодичних видань з проблеми роботи з обдарованими дітьми.	постійно
4.	Організація роботи гімназійного відділу МАНу. Участь у захисті манівських робіт І та ІІ етапів.	вересень, листопад-грудень
5.	Підготовка та участь дітей в олімпіадах, конкурсах, виставках І-ІІІ етапів.	жовтень - лютий
6.	Організація роботи творчої групи  вчителів, які працюють за програмою «Крок за кроком» в середній ланці.	вересень
7.	Психолого-педагогічний семінар “ Педагогічне мислення вчителя в руслі особистісно зорієнтованої освіти ”; Розвиток творчих здібностей особистості”.	січень  березень
8.	Засідання круглого столу “ Нові інформаційні технології у сучасній освіті”.	січень
9.	Нарада при директорові “Робота педколективу по виробленню цінності знань учнів та розв’язання проблеми обдарованих дітей” “ Роль факультативних та індивідуальних занять в розвитку  інтелектуальних здібностей учнів” .	протягом року
10.	Засідання педагогічної ради:  “Про адаптацію учнів 5 класу до програми середньої ланки”;                листопад  “Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час”; “Обдарована дитина: за і проти”.	жовтень січень   березень
11.	Співбесіди з вчителями з предметів, де обдаровані учні знижують успішність і творчий потенціал.	березень
12.	Діагностика та виявлення обдарованих дітей у молодшому шкільному віці.	жовтень
13.	Вивчення розвитку пізнавальних здібностей учнів 8 класу в процесі  засвоєння основ наук, рівня їх  вихованості.	квітень
14.	Оформлення літературної виставки  “Здатність до                  творчості – це найвищий дар, яким нагородила природа людину...”	січень
15.	Виставка творчих робіт обдарованих дітей.	протягом року
16.	Засідання літературної світлиці “Мої перші спроби пера”.	протягом року
17.	Предметні тижні.	протягом року
18.	Класні та шкільні конкурси, вікторини, брейн-ринги,  КВК,турніри.	протягом року
19.	Індивідуальні методичні консультації по роботі з             обдарованим дітьми.	протягом року
20.	Робота шкільного психолога з обдарованими та здібними   дітьми.	протягом року
21.	Тематичний виступ на батьківських зборах “Сім’я і  обдарована дитина”.	квітень
22.	Підсумок роботи з обдарованими дітьми за рік і планування на наступний.	червень

                                                                                                

                                 

                                                                                   Циклограма     роботи  гімназійного   відділення МАН

№	Зміст роботи	Термін	Відповідальний
1	Інформаційно-рекламна акція «Знайомтеся, гімназійне відділення МАН»	Вересень, 1-й тиждень	Керівники секцій, члени методичної ради
2	Відкриття роботи гімназійного відділення МАН	Жовтень, 2-й тиждень	Керівники секцій
3	Організація роботи теоретичних консультпунктів: «Інформаційна культура: як написати реферат»; «Науково-дослідна робота школяра»; «Як написати та захистити проект»	Вересень- жовтень, протягом року- консультації	Керівники секцій
4	Організація роботи юних науковців з батьками-науковцями, керівниками районних секцій МАН, відвідування занять школи юного науковця	Протягом року - консультації, зустрічі	Керівники секцій
5	Робота в секціях, звіт про виконання робіт за графіком	Жовтень-квітень	Керівники секцій
6	Участь у конкурсі-захисті наукових робіт МАН	Грудень-лютий	Керівники секцій
7	Виступ-представлення роботи на засіданнях секцій, у класах на уроках, під час предметних тижнів	Протягом року	Керівники секцій, члени методичної ради
8	Участь у виставках, батьківських зборах тощо	Протягом року	Керівники секцій, члени методичної ради
9	Попередній захист проектів, наукових робіт	Березень- квітень	Керівники секцій, члени методичної ради
10	Організація та проведення Днів Науки в гімназії	Травень	Керівники секцій, адміністрація
11	Визначення та нагородження переможців — активних учасників гімназійного відділення МАН	Травень	Керівники секцій, адміністрація

 

Найпродуктивнішим засобом досягнення мети є  інноваційні технології навчання:

·  проектна технологія;

·  технологія колективного творчого виховання;

·   створення ситуації успіху;

·  виховання творчої особистості.

      Інноваційний підхід забезпечує позитивну моти­вацію до здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, передбачає розвиток творчої особистості.

      Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини — основна мета, покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння й співпраці між учителем і учнем.

   У чому ж полягає особливість нашої роботи з такими дітьми? Наша технологія спирається на традиційні, неодноразово випробувані форми, методи й прийоми, але своєрідно поєднані, модифіковані та інтерпретовані, що дали добрі результати в роботі з обдарованими дітьми. Насамперед ми цілеспрямовано поєднуємо раціональні та емоційні види діяльності, правильно організовуємо самостійну роботу цих учнів, надаємо простір їхній ініціативі. Використовуємо самостійну роботу лише практичного і творчого рівнів, завдання мвють пізнавальн-дослідницькмй характер і мають творче спрямування. Працюючи з дітьми, у яких розвинене аналітичне мислення, віддаємо перевагу методам, що сприяють розвитку творчої уяви, у роботі з дітьми з розвиненим глобальним мисленням переважають методи, що розвивають логічні здібності, у дітей «змішаного» типу розвиваємо логічне, оригінальне та образне мислення однаковою мірою.

    Основними методами, якими ми керуємося в нашій роботі, є словесні, практичні та дидактичної гри. Причому серед словесних методів найрезультативнішими виявилися методи бесіди (евристичної та аналогічної), коментування і творчого переказу. Серед практичного вибираємо лише проблемно-пошукові та творчого характеру. Метод дидактичної гри має найбільший вплив на обдарованих дітей, дає змогу само реалізуватися, за умови, що діти є співавторами й виконавцями, а не тільки виконавцями. Серед практичних методів великого значення надаємо творчим роботам та проблемно-ситуативним завданням.  

   Використовуємо такі форми навчання як: індивідуальні, фронтальні (дискусії, семінари, дебати, рольові ігри), групові (парні, постійні групи зі зміною функцій їхніх учасників, поділ класу на групи з однаковим завданням, з різними завданнями).

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишаєть­ся урок. Яким же він повинен бути?

Характерні ознаки сучасного уроку:

·   підготовка не мовознавців, математиків, географів, істориків-теоретиків, а гуман­них освічених людей;

·  навчання не словом, а справою;

·  проведення заняття не для учнів, а разом із ними;

·   орієнтація діяльності не на клас загалом, а на особистість кожного учня;

·   забезпечення цілковитого засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Щоб на занятті була створена ситуація успіху, дбаємо про початок уроку. Практика доводить: як урок почнеться, так він і пройде. Для мотивації  використовуємо розминки «Спіймай мій настрій», поетичні  п 'ятихвилинки, де часто звучать власні поезії дітей, географічні, історичні, математичні розминки. Такі вправи створюють особливу емоційну атмосферу уроку.

На етапі актуалізації знань застосо­вуємо асоціювання — «асоціативну павутинку», «ланцюжок асоціацій», що спонукає учнів думати, стимулює мислення.

Здібні діти не люблять одноманітності, тому використовуємо елементи технології особистісно орієнтовного навчання. Учні на таких заняттях учаться самостійно визначати тему, складають план подальшої роботи на уроці.

Під час опрацювання нової теми учнів залучають до участі у творчих проектах. Вони об'єднуються в групи й опрацьовують певний матеріал. Використовуються і власні мультимедійні презентації — це викликає жвавий інтерес, сприяє розвитку творчих здібностей. Вчитель пропонує учням різноманітні проекти від­повідно до вподобань дітей, орієнтованих на розвиток їхніх здібностей. Так на уроках світової та української літератури, працюючи над художнім твором, учні створю­ють проекти:

«Я — художник»,

 «Я—мистецтвознавець»,

 «Я — літературний критик»,

 «Я — актор»,

 «Я—дослідник»,

«Я — науковець».

Юні художники ілюструють певний розділ твору, актори інсценізують уривки. На уроках діти готують інтерв'ю з героєм, складають сенкани для характе­ристики найголовніших рис персонажа.

Важливу роль відіграють різноманітні види само­стійної роботи: відгуки, рецензії, реферати, дослідження, заочні подорожі тощо.

Розвитку творчих здібностей сприяють й інтер­активні методи навчання:

·  робота в парах;

·  робота в групах;

·   «Банк ідей»;

·   «Незакінчене речення»;

·   «Мікрофон»;

·   «Інтерв'ю»;

·   взаємоперевірка.

Учням зазвичай подобаються завдання на розви­ток уяви, фантазії:

·  складання казки, вірша, байки;

·   асоціативні творчі роботи;

·  твори-мініатюри на основі поетичних рядків;

·  твори-описи за картиною;

·  творчі п'ятихвилинки;

·   чи досліджень;

·   подорожі в часі; інсценізації творів;

·   створення заочних подорожей

·   рольові ігри.

Ми пропонуємо учням скласти розповідь від імені письменника, продовжити твір, змінити його закінчення. Але враховуємо індиві­дуальний розвиток дитини, насичуємо урок різнорівневими завданнями. Наприклад, учні об'єднуються в групи й працюють із різними вправами:

·  група 1 складає асоціативне гроно;

·  група 2 пише твір-мініатюру;

·  група 3 складає кросворд або вірш.

Інтерес до творчості зростає, якщо учні бачать результати власних пошуків і зусиль. Тому особливу увагу звертаємо на аналіз творчих робіт, помічаємо навіть незначні досягнення, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують. Розвивати творчі здібності можна по-різному: проводити уроки краси просто неба, у музеях ху­дожників, на виставках художньої творчості. Такі  заняття розширюють світогляд, розвивають активне ставлення до життя, бажання створювати прекрасне. Спонукають до творчості й літературні читання, конкурси віршів, конференції.

                Завдання педагога — управляти процесами творчого пошуку, ідучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоці­ативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Організація роботи на уроках:

·  розвиток творчого мислення;

·    розвиток творчих розумових здібностей;

·    застосування «мозкового штурму»;

·  принцип м'якого змагання;

·   нестандартний урок;

·     наявність можливості само­оцінки;

·  принцип безоцінної діяльності;

·   створення психологічного клі­мату;

·  диференціація навчання.

1.                 Розвиток творчого мислення.

Мета розвитку творчого мис­лення обдарованих, здібних, талановитих дітей переду­сім пов'язана із самою природою обдарованості, яка ґрунтується на наявності в цих дітей певних розу­мових здібностей швидкого процесу мислення, гнучкості, оригінальнос­ті, здібності до детальної розробки чого-небудь.

Усі ці здібності можна назвати дивергентним мисленням, яке зна­чно відрізняється від конвергентно­го, що спрямоване на знаходження правильної відповіді, заздалегідь даної вчителем. Такий підхід до проблеми розвитку збіднює життя будь-якої дитини, а тим паче обдаро­ваної, не дає їй можливості мислити ширше і вільніше, долаючи стерео­типи та шаблони. Дивергентне (творче) мислення не може розвиватися безсистемно, а потребує цілеспрямованого розви­тку. Інакше воно згасає.

           Психологи підкреслюють, а ми переконалися, що творчі здібності можна стимулю­вати лише за доброзичливої атмос­фери, яка допомагає учневі обсто­ювати свої позиції, сприяє перебі­гу творчого процесу у вигляді 3-х взаємопов'язаних етапів:

·   учень ставить або отримує за­вдання й накопичує необхідну ін­формацію;

·     розглядає завдання з різних боків, працює над розв'язанням по­ставлених у ньому проблем;

·   доводить почату роботу до за­вершення.

Кожен із цих етапів потребує якогось часу, тому вчитель не підганяє учня, а, особливо у без­вихідній ситуації, допомагає йому.

Обдаровані діти — не просто абстрактні носії талан­тів, а передусім — люди. Тому на­вчальну діяльність будуємо з метою різнобічного розвитку дити­ни, а не тільки її здібностей до на­вчання. Адже саме неуважність до особистісного розвитку спричинила створення соціального стереотипу, згідно з яким обдарована дитина — це буквоїд, якого зовсім не цікавить довкілля.

2. Творчі розумові здібності

Неможливо розвивати творчі здібності інших і при цьому не роз­вивати свої творчі здібності. Плюс у роботі з дітьми в цьому напрямі ще й у тому, що ці завдання кожен виконує узгоджено зі своїм життє­вим досвідом і підготовкою. Немає необхідності пригадувати навчаль­ний матеріал, оскільки основу для його виконання складають особис­тий досвід, знання й переживання.

Під час занять важливо ви­користовуємо різні завдання, оскільки у дітей можуть бути ін­дивідуальні вподобання: одним подобається працювати з обра­зами, іншим — із символічною й семантичною інформацією; дехто любить вправи з простими типа­ми відповідей (одиниці, класи, стосунки), інші віддають перевагу складнішим — складання віршів та написання історій.

·     «Мозковий штурм» і прин­цип «швидкості думки».

Суть методу «мозкового штур­му»:

     дітям пропонуємо для розгля­ду проблему, яка має безліч варіан­тів розв'язання;

·                  підтримуємо усі ідеї й думки, їх записуємо, незалежно від того, наскільки «дикими» вони можуть здаватися;

·                  в ціні не якість відповідей, а їхня кількість;

·     утримуємося від перед­часної критики й оцінюємо ідеї до завершення процесу їх надхо­дження.

Враховуємо, що в перші хвилини «мозкового штурму» може бути напрацьовано найбільшу кількість відповідей. Пізніше вони починають надхо­дити все рідше, але саме ці, остан­ні, відповіді найчастіше виявля­ються найоригінальнішими.

4.  Принцип м'якого змагання.

Останнім часом з'явилося багато навчальних програм на базі ігрових методів навчання. Ігровим спосо­бом навчання діти віддають най­більшу перевагу. Часто в іграх дітей присутній елемент змагання. Проте жорсткі правила змагань призводять до негативних наслідків: ворожості та агресивності щодо членів іншої команди, хаотичності, нетерпимос­ті до помилок членів свої команди тощо. Дж. Рензулді вказував, що до­цільно використовувати м'яке зма­гання, оскільки воно сприяє актив­ному залученню дітей до навчаль­ного процесу. Щоб уникнути негативного ефекту (пов'язаного зі змаганням), під час м'яких змагань  дотри­муємося таких правил:

·      Організовуємо групові зма­гання частіше, ніж індивідуальні.

·      Діяльність та результат зма­гання не винагороджуємо матеріально, оцінками тощо.

·      Склад команд постійно змінюємо, щоб усі діти мали змо­гу бути серед переможців. Стежимо за тим, щоб у групі не було дітей, які набували б тільки негативного досвіду, постійно пере­буваючи серед невдах. Серед дітей з ознаками обдаро­ваності є діти, які дуже гірко пере­живають умови змагання: вони по­чинають повільніше працювати або «перегоряють». Вони можуть вико­нувати ролі експертів, журі.

5. Нестандартний урок.

Обдаровані діти дуже часто за­лишаються непомітними на уроках, тому що бояться бути активнішими, щоб не здаватися своїми одноклас­никам найрозумнішими. Бувають і такі ситуації, коли учень має аль­тернативне вирішення завдання, ніж запропоноване вчителем, і не впев­нений у тому, що це рішення є пра­вильним, та побоюється негативної оцінки вчителя. Не вистачає якогось поштовху для виявлення своєї осо­бистості. У кожному дитячому колективі є діти, яким властиве нестандарт­не мислення. Учителю, звичайно, цікавіше працювати з такими ді­тьми. Але за малий час уроку він має приділити увагу всім учням. Тому ми винаходимо такий меха­нізм роботи, який спрямував би на співпрацю з обдарованими дітьми за обов'язкового розподілу уваги на всіх учнів класу. Тобто не ви­різняємо групу обдарованих дітей ні з погляду переваги їхніх розумових здібностей над іншими, ні з точки зору необхідності приділяти їм    біль­ше уваги з боку вчителя (частіше опитувати). За цих обставин учитель має бути насамперед психологом і не створювати подібних ситуацій. Він може так поводитися з обдарова­ними дітьми, щоб вони були не «улюбленцями», а помічниками на уроці. Краще зробити так, щоб це не було помітно для всього класу і навіть для самих обдарованих. Цю проблему можна розв'язати шляхом організації нестандартного уроку (це може бути будь-яка робота в групах). Дуже важливим є те, щоб обдарована дитина не виконувала завдання за іншого, а допомагала виконати його самому учневі.

Сам процес співпраці з іншими учнями відкриває можливості ви­явлення таких рис особистості та рис характеру обдарованої дитини, які були непомітними або й свідомо прихованими. Важливим моментом є самоствердження такої дитини, але не за рахунок іншого, а у взаємо­дії з ним. На певний час обдарована дитина стає неформальним лідером, що відбувається само собою, і не створює проблем у міжособистісному спілкуванні. У такому разі важ­ливим є, мабуть, не те, що дитина стверджується перед колективом, а те, що вона відкриває для себе свої приховані риси особистості. Нехай це триває лише 5—10 хв, але вони дають поштовх подальшому ста­новленню особистості обдарованої дитини. Отже, обдарована дитина своєю співпрацею з іншими учнями допо­магає вчителю. Саме такі дії обдаро­ваних дітей колектив сприймає ціл­ком природно, і вони не викликають психологічних перешкод, психоло­гічних конфліктів між учнями.

6. Оцінювання та сприятлива психологічна атмосфера.

Природа обдарованості та твор­чості потребує вільного висловлен­ня своїх думок та ідей. Для того щоб це відбувалося відповідним чином, створюємо теплу атмос­феру довіри. Такий еоціально-психологічний клімат стимулює дітей до гри, розкутості та створює в них веселий настрій.

Важливо розуміти, що, закли­каючи дітей вільно виявляти свою особистість, необхідно позбавити їх загрози зовнішнього оцінювання та критики, які дуже часто використо­вують у навчально-виховному про­цесі. Ми пам'ятаємо, що в творчих вправах не буває «неправильних» відповідей.

 Дитина розвиває в собі здатність до самооцінювання та на­вчається знаходити недоліки в ре­зультатах своєї діяльності, вносити в неї корективи, ставати самостій­ною, розвиненою особистістю.

7.    Принципи безоцінної діяль­ності.

Безоцінна діяльність означає, що обговорення результатів діяльності та її оцінювання відкладено до того момету, поки людина сама не поба­чить інші можливості, можливі ідеї або способи розв'язання цієї про­блеми.

Основна мета принципу безоцінної діяльності — це позбавлення дитини страху робити помилки. Для створення такої підтримку творчій атмосфері існують спеціальні під­ходи (стратегії). Для обдарованої ди­тини створюємо сприятливий пси­хологічний клімат, щоб подолати розрив між інтелектуальним і особистісним розвитком і сприяти розвитку дитини. Адаптація по­требує розвитку творчого потенці­алу обдарованих учнів, а стосовно педагогів — передбачає розробку й реалізацію спеціальних творчих програм і навчальних матеріалів.

Спеціальні програми дають можливість навчати дітей творчос­ті; розвивають уміння спілкувати­ся; виховують особистісні риси, що сприятимуть соціальній реалізації творчої особистості в майбутньому.

8. Диференційоване навчання.

Нині очевидними є 2 факти. Діти з високим рівнем розвитку інтелектуальних здібностей мають здатність самостійно вчитися. Для дітей із посередніми академічними здібностями проблема особистого темпу навчання не така гостра, як для обдарованих. Ось чому  організовуємо диференційова­не завдання, що створює умови для навчання обдарованих учнів в особистому темпі. Різнорівневі завдання, а для обдарованих — завдання підвищеної складності, дадуть можливість учням реалізу­вати себе.

9.     Індивідуальна позашкільна робота.

•    Самовиховання, саморозвиток учнів.

•         Складання індивідуальних особистісно зорієнтованих програм.

•     Залучення дітей до науково- дослідної та творчої діяльності.

•    Інтелектуальні конкурси, турніри.

•     Системапідготовки до пред­метних олімпіад .

                        Робота нашого шкільного колективу направлена на виявлення та підтримку талановитої молоді, створення умов, необхідних для розвитку індивідуальності та здібності учнів. А підсумком цієї роботи є участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях,  захистах робіт МАНу.

              Удосконалити навчально-вихов­ний процес, роботу з обдарованими, здібними дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні зна­ння, озброїти їх практичним розу­мінням основ наук допомагають:

•      олімпіади базових дисциплін; 

•      олімпіади на творче мислення;

•      олімпіади на кмітливість та ло­гічне мислення;

•      конкурси;

•      конкурси знавців математики та логічного мислення;

•      інтелектуальні ігри: «Ланцю­жок», «Так чи ні», «КВК», «Еру­дит», «Поле чудес», «Брейн-ринг», «Перший мільйон», «Щасливий випадок», «Бізнес», «Інтелекту­альний хокей», «Вікторина», «Ро­льова гра», «Дотепник», «Що? Де? Коли?», «Колесо фортуни», «О, щасливчику», «Зоряний час», «LG-Еврика», «Найрозумніший» тощо.

       Елементи змагань, що міс­тяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, крос­ворди, учні поступово починають складати свої головоломки, що сприяє розвитку пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

•      самостійно працювати з літе­ратурою;

•      аналізувати та систематизува­ти отримані дані;

•      робити висновки.

          Розвитку творчих здібностей у позаурочній діяльності сприяє впровадженню інноваційних ви­ховних технологій. Найповніше відповідають вимогам часу, на наш погляд, наступні інновацій­ні виховні технології:

•         Технологія групових дис­кусій.

•     Групова проблемна робота.

•     Технологія колективних твор­чих справ (КТС).

•       Ігрові педагогічні технології, інтелектуальні ігри.

•        Музейні й театральні техно­логії.

•     Тренінги спілкування.

•       Соціальні проекти.

•     Клубні технології.

 Саме ці технології ставлять ди­тину в сигуацію вибору, дають їй можливість самореалізації.

Технологія групових диску­сій створює найсильніше поле емоційного зараження, у яке по­трапляє дитина і в якому щоразу здобуває досвід емоційних пере­живань. Сприяє інтелектуальному розвитку дітей, підвищує рівень їхньої ерудиції, кругозору, роз­виває здатність формувати свою думку. Прикладом цієї технології є ділова гра «Дебати» за оксфорд­ською методикою та методикою Карла Погатера.

Цю технологію визначають як найпридатнішу для пристосування до колишнього досвіду виховної роботи, але, за оцінкою педагогів, вона має колосальну силу впливу, бо дає дітям можливість вибору та досвід відстоювання своїх погля­дів.

Висока задоволеність підліт­ків використанням цієї технології пов'язана ще з украй важливим для них відчуттям «своєї» групи, де учень тільки й здатний відчута своє «я» і усвідомити себе як інди­відуальність.

Групова проблемна робота сприяє отриманню соціального досвіду, розвитку вміння врахо­вувати думки інших, відстоювати свої позиції, виявленню творчих і лідерських здібностей. У процесі роботи діти утверджуються як «ге­нератори ідей», «пропагандисти», «реалізатори».

Технологія КТС була давнім винаходом комунарського руху та дітищем комсомолу. За задумом вона була призначена для вихован­ня людини-колективіста. Однак нам вдалося додати їй особистісно зорієнтованого спрямування. Ця технологія має такі особливості:

•     Спрямованість справи не тіль­ки на піклування про інших, а й на свій особистісний розвиток;

•     добровільність участі;

•       увага до авторства й автора ідей;

•       усвідомлення особистої зна­чущості;

•        можливість вибору «ролей», доручень, форм;

•           спільний аналіз не тільки справи, а й того, що вона значила для кожного члена колективу.

Найцікавішими в нашій школі були КТС «Проблема сміття маленького міста», «Веяикоднє яйце», «Нас багато—Земля одна» тощо.

Ігрові технології найбільш видовищні й масові. Через тру діти краще засвоюють інформащіо, ви­никає інтерес до предмета, розширюється світоглад. Зокрема, в практиці роботи школи ми використовуємо наступні ігри: «Найрозумніший», «Відкрий власну справу», «У світі комп’ютерної графіки».

Трепінги спілкування — це форма соціально організованого спілкування, під час якого учас­ники вирішують питання розви­тку особистості, комунікативних навичок, надання психологічної допомоги та підтримки. Тренінги допомагають знімати небажані стереотипи та розв'язувати осо­бистіші проблеми учасників. Найчастіше їх використовує психоло­гічна служба.

Технологія соціальних про­ектів, мета яких — становлення активної життєвої позиції. Такий проект мінімально затратний за ресурсами. Він дає можливість реалізувати потенціал дітей з різиим рівнем досвіду, спонукає учнів і викладачів виявити інте­лектуальні здібності, моральні та комунікативні риси, продемон­струвати здатність до самоосві­ти. Найцікавішими проек­тами за останні роки в школі були «Чисте місто», «Чисті береги Дніпра».

Музейні та театральні технології. Театральна діяльність — один із дієвих засобів виховання культури, почуття колективізму, відповідальності за спільну спра­ву, виявлення та розвитку здібнос­тей і обдаровань учнів.

Клубні об'єднання створюють умови для розвитку творчості, са­мовияву, самореалізації. Характе­ризуються низкою ознак:

•    загальнодоступністю;

•     аматорським характером ді­яльності;

•     спрямованістю не так на ре­зультат, як на процес, що дає втіху його учасникам.

          Велику роль у розвитку творчої особистості відіграють батьки.Психолог виробив їм багато порад. Ось деякі з них.

•     Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для її занять.

•     Я відповідаю на всі запитання дитини терпеливо і чесно.

•     Серйозні висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.

•     Я не сварю дитину за непорядок у її кімнаті, якщо це пов’язане з її творчою діяльністю і ще не завершено.

•     Я показую дитині, що люблю її такою, яка вона є.

•     Я доручаю дитині посильні завдання.

•     Я допомагаю дитині створювати свої плани.

•     Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.

•     Я ніколи не говорю дитині, що вона гірша інших.

•     Я ніколи не наказую дитину приниженням.

•     Я привчаю дитину придумувати різні історії, фан­тазувати.

•     Я знаходжу час бути кожен день з дитиною на­одинці.

•     Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ.

•     Я привчаю дитину вільно говорити з дорослими різного віку.

•      Я постійно хвалю дитину.

•     Не існує тем, які я виключаю для розмови з дити­ною.

•      Я допомагаю дитині бути особистістю.

•      Я довіряю дитині.

             Але ми вчимо батьків бачити різницю між стимуляцією здорово­го розвитку дитини і її «парниковим вирощуванням». Батьки повинні розвивати у своїх дітях такі особистісні характеристики:

•     розуміння добрих якостей і визнання недоліків у самому собі і оточуючих лкдях;

•          інтелектуальну допитливість і готовність до дослідницького ризику;

•      повагу до доброти, чесності, дружності, терпіння;

•      звичку спиратись на власні сили;

•     уміння знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми.

               Батьки створюють сприятливі умови для розвитку цих характеристик, якщо своєю поведінкою демонстру­ють, що вони цінують дитину в моральному, соціаль­ному та інтелекіуальному плані, Адже кожна дити­на — це особистість, і не можна нав'язувати їй думку батьків про те, ким бути дитині та яке вона має зайня­те місце у житі. Про це говориться у наступних рядках поета Дугласа Меллоха:

Если ты не можешь быть сосной на вершине холма,

Будь маленьким деревцем в долине,

но только самым лучшем деревцем.

Будь кустиком, если не можешь быть деревом.

Будь травой у дороги и дай отдых усталому путнику,

Если не можешь быть кустиком.

Если ты не можешь быть китом, ,

будь самым красивым окунем в озере.

Если мы не можем быть капитанами,

         кто-то должен-быть и матросом.

       Для всех найдется работа на корабле жизни,

       только найди свое дело.

       Если ты не можешь быть широкой дорогой,

       будь узенькой тропинкой.

       Если ты не можешь быть солнцем, будь звездой на небе.

       Только найди свое дело и старайся стать самым лучшим.

 

Рекомендації батькам щодо вироблення в дітях дослідницьких здібностей

• Не займайтесь наставництвом — допомагайте дітям працювати незалежно, не давайте прямих інструкцій відносно того чим вони поійнні займатися. 

 • Не робіть поспішних висновків на основі спостереження й оцінки, виділяйте сильні і слабкі сторони дітей.

 • Не стримуйте ініціативи дітей, не робіть за них те, що вони можуть зробити самі.

 • Навчіть дітей виділяти міжпредметні зв'язки.

• Використовуйте важкі ситуації як областьзикористання вмінь і навичок.

 • Допомагайте дітям навчитись керувати процесом засвоєння знань.

   • Підходьте до всього творчо.