LYST-MON-1_9_477-24_07_2019.pdf

Adobe Acrobat Document 1.0 MB

Корисні поради для учнів

Посміхайтесь!

Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам’ять же про неї часто зберігається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.

Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.

Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».

Так що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку.

Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку — посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.

Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену гарну оцінку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно. Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!

Щоразу, коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини перетворювати вас саме в таку особистість!

Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!

Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.

Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!

"Секрети успішного навчання"

Вчися, навчаючи:

Саме цей секрет нам хотілося б тобі розкрити першим, тому що надалі він може допомогти тобі освоїти інші.

Отже, повторимо: щоб щось добре засвоїти самому, можна (і потрібно!) Навчити цьому іншого!

Якщо ти вирішив скористатися нашими пам'ятками і освоїти секрети успішного навчання, вибери людини (свого друга, подругу чи просто однокласника, брата чи сестру), якому ти будеш допомагати у навчанні. Звичайно, ця людина повинна погодитися прийняти твою допомогу (ти повинен переконатися в тому, що йому дійсно це потрібно)!

Передавати секрети успіху в навчанні можна і дорослому: мамі, татові, бабусі, дідусеві ...

Тільки не перевантажував інформацією свого слухача, пропонуй її "маленькими порціями"!

Секрети успіху на уроці

Успіх на уроці забезпечує не тільки якісна самостійна підготовка до нього, але й ефективна робота під час уроку. Аналіз відповідей твоїх однокласників допоможе не тільки краще засвоїти матеріал, але й удосконалити твої власні відповіді за формою та змістом.

Запам’ятай, важливе:

Підготувати все необхідне для уроку до дзвінка.

Не відволікатися, зосередитися на завданні.

Не вигукувати з місця, піднімати руку.

Не жувати на уроці.

Не базікати з сусідом по парті.

Не списувати.

Готувати свою відповідь.

Дотримуватися правил етикету.

Сидіти рівно.

Вимикати мобільні телефони.

"Переробляти" інформацію.

Готуючись до відповіді на уроці:

1. Згадай зміст матеріалу.

2. Подумай або запиши план відповіді.

3. Виділи найголовніше в темі, при відповіді сконцентруйте на цьому увагу.

4. Кожне положення обов'язково доводь, приводь приклади, але коротко і ясно.

5. Обов'язково роби узагальнення і висновки зі сказаного.

6. При необхідності користуйся таблицями, схемами, посібниками, моделями.

7. Якщо твоя відповідь потребує доведення експериментом, підготуй заздалегідь все необхідне.

Секрети планування:

Слово "планування", швидше за все, не асоціюється у тебе з яких-небудь цікавим і захоплюючим заняттям.

Але саме планування може стати твоїм вірним другом і помічником у навчанні, своєрідним "ангелом-охоронцем" від стресів і неприємних несподіванок. Існує думка, що ми втомлюємося від незроблених справ і особливо від того безладу в голові, який виникає, коли невирішені проблеми накопичуються і нашаровуються одна на іншу.

Крім того, планування допомагає людині затрачати менше часу на одноманітну і нудну роботу. Уміння планувати забезпечить не тільки успіх в навчанні, а й майбутні високі професійні досягнення.

З чого починається планування?

У першу чергу, необхідно вміти виділяти головне, тобто тобі належить навчитися вибудовувати проблеми і справи за ступенем важливості.

Потім визнач цілі і склади план дій, необхідних для її досягнення.

Важливо також навчитися відстежувати виконання плану і оцінити отриманий результат

Діяльність психологічної служби

Психолог у своїй діяльності керується Конституцією України, декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України "Про освіту", чинним законодавством України та положенням про психологічну службу системи освіти України.

Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності навчального закладу. Основною метою психологічного супроводу навчально-виховного процесу в гімназії вважається підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.

Одним з напрямків роботи є визначення рівня адаптації учнів та її супровід.
Визначення психологічної готовності майбутніх першокласників до школи виявляє, як правило, категорію дітей, яким необхідна протягом року допомога в розвитку навчальних навичок, формуванні мотиваційної та емоційно-вольової сфери, тому з метою запобігання дезадаптації першокласників, проводиться профілактична робота, яка включає бесіди батьками про індивідуальні особливості першокласників та проблеми, що були виявлені під час дослідження готовності до шкільного навчання, розробляються заходи супроводу дитини.

Контроль за адаптацією першокласників проходить завдяки відвідуванню уроків та занять, спостереження за дітьми під час прогулянок, спілкування, психодіагностичного обстеження.

Психологічна діагностика індивідуальних особливостей учнів, дослідження мотивації навчання, самопочуття учнів на уроках, стосунків у класному колективі та сім’ї дитини, анкетування класоводів та батьків виявляють причини, які перешкоджають адаптації учнів 1-4 класів та сприяють розробці розвивальної роботи.

Успішно застосовується методика консультування вчителів та батьків щодо важливості формування в учнів самостійності, відповідальності, організованості, які необхідні для навчання, а також індивідуальне та групове консультування батьків і вчителів для сумісного пошуку впливів на дитину, з метою подолання труднощів у процесі адаптації. Проводиться діагностична та корекційно-відновлювальна робота з учнями, які цього потребують, а також робота по запиту вчителів та батьків.

В рамках роботи за програмою „Психолого-педагогічні засоби гуманізації навчально-виховного процесу”, проходять дослідження рівня пізнавальної активності учнів, мотивації навчання, а також психологічні дослідження, спрямовані на виявлення соціально-психологічних причин, що лежать в основі негативних явищ - рівня тривожності, рівня емоційного вигорання, акцентуацій характеру, самоактуалізації особистості, інтересів та уподобань учнів.

З метою оптимізації навчально-виховного процесу проводиться психологічна просвіта учнів та батьків.

Кожен рік проводяться засідання педагогічного колективу школи за тематикою:

«Адаптація першокласників до навчання»,
" Психологія та педагогіка спілкування вчителя з учнем (особистісно-зорієнтоване навчання)»,

«Активізація процесу взаєморозуміння між учнями та вчителем»
«Конфліктні ситуації в школі і правила їх розв’язання», на запит батьків, педагогів, адміністрації, учнів проводяться індивідуальні та групові психодіагностичні дослідження, консультації, розвивальні заняття.

Проведення Міжнародної акції « 16 днів проти насильства»

Насильство є однією з актуальних проблем сучасного суспільства, особливо серед молоді. Щоденно здійснюються десятки, сотні дій, які носять агресивний характер і призводять до важких наслідків. Кожна людина коли-небудь наражалася на ту чи іншу форму насилля. Низький соціальний захист, неможливість або нездатність протистояти агресії інших людей, внутрішня пасивність і страх розголошення ситуації, брак знань щодо захисних органів та установ призводять до виникнення психологічних проблем у молодого покоління та не сприяють зменшенню рівня насилля. З метою ознайомлення з найрозповсюдженішими формами агресії (фізичною, психологічною, психічною), з факторами і причинами виникнення насилля в різних ситуаціях і соціальних верствах населення, а також з метою пошуку методів запобігання насильства та вирішення подібних негативних дій, в Правдинському НВКз 25 листопада по 10 грудня була проведена Міжнародна акція « 16 днів проти насильства». Ця міжнародна кампанія, започаткована першим Інститутом жіночого глобального лідерства у 1991 році. Учасники обрали дати – 25 листопада (Міжнародний день для ліквідації насильства проти жінок) та 10 грудня (Міжнародний день захисту прав людини), щоб символічно пов’язати проблему насильства проти жінок із питанням прав людини і наголосити, що таке насильство є порушенням прав людини. Заходи

· виставка книг, брошур, журналів на тему насилля та шляхів запобігання форм агресії у суспільстві, а зокрема, в молодіжних групах і колективах, відкрила тиждень.

· в кабінеті практичної служби кожний бажаючий мав можливість ознайомитися з відповідною літературою, щоб покращити свою обізнаність стосовно наболілої теми. Протягом дня було проведено анкетування учнів з метою виявлення знань учнів щодо теми насильства в учнівському колективі, сім’ї та громадських місцях.

· під час засідання круглого столу «Ми – проти насильства», який був організований разом з лідерами учнівського самоврядування, учні ознайомились з причинами виникнення агресивної поведінки серед людей, підняли питання щодо ефективних засобів зменшення цього явища в сучасному житті молоді.

· виступ практичного психолога на методичному об’єднанні класних керівників темадоповіді: «Що робити, якщо дитина повідомляє про насильство над нею»

· відеолекторій « Запобігання торгівлі людьми»;

· круглий стіл «Стоп насильству» з залученням представників РВ УМВС України, соціальних служб, служби у справах дітей РДА;

· Проведений шкільний конкурс малюнку « Ні! Насильству в сім’ї»;

СИСТЕМА РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО ШКОЛИ

І етап. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи

Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи має велике значення, оскільки вчасно й успішно проведена превентивна робота психолога буде сприяти адаптації дітей. Що ж містить у собі профілактична робота?

1. Робота з майбутніми першокласниками (підготовча група або діти, документи яких уже подали в перший клас школи);

1.1. Психологічна діагностика готовності дітей до навчання в школі містить дослідження:

• рівня розвитку пізнавальних процесів;

• рівня довільності;

• мотиваційної готовності;

• соціально-психологічної готовності (уміння спілкуватися в групі однолітків, готовності «грати» соціальну роль школяра).

Мета: збирання даних для консультування батьків майбутніх першокласників, виявлення дітей «групи ризику» щодо дезадаптації до школи і, відповідно, для адекватної побудови подальшої роботи психолога з дітьми, вчителями й батьками.

1.2. Індивідуальне консультування батьків (за необхідності, учителів), а також надання рекомендацій з подальшого її розвитку й підготовки дитини до навчання в школі

1.3. Систематична участь психолога в заняттях із підготовки дітей до школи: релаксаційні вправи, ігри з розвитку навичок спілкування в групі, розвитку пізнавальних процесів.

1.4. Індивідуальна корекційна робота.

1.5. Складання картотеки «групи ризику» щодо дезадаптації до школи в першому класі на підставі інформації, отриманої у процесі психо- діагностичного обстеження дитини.

1.6. Психологічна освіта батьків майбутніх першокласників на батьківських зборах із питань вікових особливостей, готовності до школи, проблеми адаптації до школи, спілкування з однокласниками, виховання дітей.

1.7. Психологічна освіта вчителів, що будуть працювати з першими класами, на педагогічних консиліумах, методичних об’єднаннях із питань вікових особливостей, готовності до школи, проблем адаптації першокласників, спілкування педагога з дітьми, їхнього навчання.

1.8. Індивідуальне консультування вчителів з питань індивідуальних психологічних особливостей дітей «групи ризику» щодо дезадаптації до школи.

II етап. Контроль за процесом адаптації першокласників до школи

Даний етап роботи необхідно проводити в жовтні — листопаді. Він дає можливість виявити дітей із труднощами в адаптації і вчасно надати їм необхідну психологічну допомогу. Адже від того, наскільки дитина адаптується до шкільного життя, залежать і подальші успіхи в школі, і психологічний комфорт у житті. Особливу увагу психолог приділяє дітям «групи ризику» щодо дезадаптації.

Контроль адаптації включає:

1. Спостереження психолога.

Мета: вивчення особливостей навчальної роботи й поведінки учнів на уроці, особливостей взаємин між однокласниками, стилю взаємин між учителем і дітьми.

Система роботи практичного психолога

2. Дослідження процесу адаптації першокласників до школи за допомогою психодіагностичних методик:

• анкета Н.Г.Лусканової «Рівень шкільної мотивації й адаптації» ;

• малюнок «Що мені подобається в школі»;

• малюнок «Мій клас»;

• «Колірний тест відносин»;

3. Індивідуальні бесіди психолога з учителями перших класів.

Мета: збирання інформації про дітей.

4. Виявлення групи учнів, у яких виникли труднощі у процесі адаптації. Таку «контрольну групу» психолог складає за результатами спостережень, досліджень, бесід з учителями. До неї відносять учнів з низьким рівнем адаптації або дезадаптації.

5. Повторне анкетування за методикою Н.Г.Лусканової учнів «контрольної групи» для перевірки вірогідності отриманого результату (проводиться у випадку, якщо перше анкетування проходило в груповій формі й отриманий результат не співвідноситься з результатами по інших методиках).

6. Складання аналітичного звіту за результатами дослідження проблеми адаптації першокласників до школи.

7. Повідомлення узагальнених результатів дослідження, надання загальних рекомендацій психолога з даної проблеми на нараді вчителів, на батьківських зборах.

III етап. Дослідження причин труднощів у адаптації в дітей «контрольної групи»

Щоб намітити правильний шлях корекції, необхідно чітко визначити причини труднощів. Даний етап роботи містить у собі індивідуальне дослідження особливостей розвитку пізнавальних процесів, особистості дитини, міжособистісних відносин у родині й у групі однолітків, особливостей сімейного виховання.

Використовуються такі методи:

1. Спостереження психолога.

2. Індивідуальні бесіди з дітьми.

3. Анкетування вчителів, батьків за методиками:

• «Карта адаптації першокласників» (заповнює психолог разом із учителем) ;

• Методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» : складається з двох частин; першу частину заповнює вчитель, другу — батьки, у результаті можна визначити рівень адаптації дитини до школи;

• «Анкета для батьків першокласників» .

4. Індивідуальні бесіди з учителями, батьками (якщо "необхідно, то психолог складає анамнез).

5. Індивідуальна діагностика:

5.1. Особливостей пізнавальних процесів:

• методика «Десять слів» (дослідження слухової механічної пам’яті, працездатності);

• методика «Запам’ятовування геометричних фігур» (дослідження зорової пам’яті);

• методика «Корекіурна проба», «Знайди відмінності» (дослідження уваги);

• методика «Назви одним словом», «Четвертий зайвий», «Матриці Равена» (серія А), «Склади картинку», «Візерунки на кубиках Коса» (дослідження мислення і конструктивної діяльності);

• методика «Графічний диктант» (дослідження слухового сприйняття, довільності, просторового орієнтування, уміння працювати за зразком, розвитку графічних умінь).

5.2. Дослідження особливостей особистості:

• «Теппінг-тест» (працездатність, тип нервової системи дитини);

• методика дослідження мотивації навчання в першокласників;

• «Неіснуюча тварина»;

• «Будинок. Дерево. Людина».

5.3. Дослідження міжособистісних відносин:

• у групі: методика «Соціометрія» (варіант проведення з використанням листівок);

• у родині: методика «Малюнок родини».

6. Дослідження особливостей стилю сімейного виховання:

• опитувальник батьківського ставлення А.Я.Варга, В.В.Століна;

• опитувальник «Яке місце у вашому житті займають діти?».

Примітка: протоколи й результати всіх досліджень психолог заносить в індивідуальні картки учнів.

7. Складання індивідуальних рекомендацій психолога.

IV етап. Індивідуальне консультування вчителів і батьків за результатами досліджень

На даному етапі психолог дає рекомендації вчителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, що виникли в процесі адаптації, навчання. Мета даної роботи: залучити батьків, учителів до рішення проблем дитини. Також психолог пропонує батькам проведення відповідної корекційної роботи, пояснюючи, яка її мета і в чому вона буде полягати. Нагадуємо, що для проведення індивідуальної роботи психолога з дитиною необхідний дозвіл батьків, а, крім того, часто буває потрібна і допомога з боку батьків.

На наш погляд, найважливішим завданням даного етапу роботи психолога є не тільки надання професійних рекомендацій, а й об’єднання власних зусиль, зусиль батьків, учителів для надання різнобічної допомоги дитині в подоланні проблем.

V етап. Корекційна робота з першокласниками, в яких виникли труднощі у процесі адаптації до школи

Залежно від виявлених причин труднощів, що виникли у процесі адаптації дитини до школи, психолог визначає напрямок корекційної роботи:

• розвиток пізнавальних процесів;

• розвиток мотиваційної сфери;

• розвиток довільності;

• корекція тривожності;

• розвиток навичок спілкування в групі;

• корекція агресивності.

Планування й організація психокорекційної роботи

Ефективність корекційної роботи багато в чому залежить від того, як вона організована. Важливими моментами в організації корекцій- них занять є [10]:

• вибір форми корекційної роботи;

• розробка програми корекційного курсу;

• визначення необхідної періодичності і тривалості занять;

• організація співробітництва з учителями й батьками дитини;

• підготовка місця проведення занять і наочного дидактичного матеріалу.

Корекційна робота може здійснюватися як в індивідуальній, так і в груповій формі. Індивідуальні корекційні заняття необхідно проводити у випадках, коли в дитини спостерігається специфічне або більш серйозне, ніж у інших дітей, відставання або порушення, що унеможливлює її повноцінну роботу в групі.

Десять заповідей для батьків першокласника

1. Починайте «забувати» про те, що Ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Якщо ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі мити посуд».

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені книги, ігри, мультфільми), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних питань родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, давайте гроші на хліб або морозиво, коментуючи суму).

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточуючих відповідайте: «Спасибі, ми поговоримо на цю тему.»

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так можна сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука успішного навчання. Були в театрі, цирку, кіно – нехай розкаже, що найбільше сподобалось. Слухайте уважно, ставте питання, щоб дитина відчувала, що це Вам цікаво.

7. Відповідайте на кожне питання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтесь хоч іноді дивитись на світ очима Вашої дитини. Це основа взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть дитину. Підтримуйте віру в себе. На скарги, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки треба ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно лише допомагати. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

10. Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причину Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до Вас сьогодні і в майбутньому.

Цікаві посилання

Психологічні тести онлайн - http://psyline.retter.ru/tests.php

Цікаві факти про мозок людини - http://pdu.edu.vn.ua/index.php/psiholog/507-2012-11-01-12-38-27

Цікаві психологічні експерименти - http://megafriends.org.ua/tsikave/tsikavi-psyholohichni-eksperymenty.html

20 цікавих фактів про поведінку людини - http://pinu.com.ua/novyny/suspilstvo/14-07-13/psihologiya-20-cikavih-faktiv-pro-povedinku-lyudini-0

Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та міцного здоров`я

Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та міцного здоров’я дітей:

1) дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки,чіткого режиму життя (розподіл часу для праці,навчання,дозвілля,відпочинку);практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків,конторолювати їх виконання,спільно з дітьми аналізувати стан життя родини,її перспективи,внутрісімейні плани тощо;
2) постінйо тримати в полі зору шкільне життя дитини,цікавитися її успіхами,проблемами,труднощами,інтересами,запитами,прагненнями та способами їх задоволення;

3) знати товаришів своєї дитини,зони її неформального спілкування,сповідувані нею ідеали,пріоритетні життєві орієнтири;

4) виховувати в дітей відповідальне,ціннісне ставлення до свого здоров’я,культивувати розуміння обов’язку,допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і родичам,дітям,усім нужденним людям утримувати свою сім’ю;

5) компетентно й педагогічно грамотно (без повчань,моралізування,докучливості,залякування,з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани,токсикомани,алкоголіки).Намагатись,аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла до дітей саме від батьків,родини,а не від компанії,з вулиці тощо;

6) обмежувати доступ дітей до інформації,що популяризує наркоманію,зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин;

7) розвивати й заохочувати самойстійність у дітей,уміння відстоювати свою позицію.власні переконання;навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами,алкоголем тощо;

8) підтримувати постійний зв’язок зі школою,іншими виховними структурами суспільства,допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління;

9) знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків.токсичних речовин,алкоголю тощо (зміни фізичного стану,поведінки,активності тощо);

10) бути готовими до консультацій із педагогами,психологами,медиками;до відвертої та спокійної розмови з дитиною;до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами.Первинною профілактичною роботою стає якомога повна інформація про фізичне,психологічне й духовне здоров’я людини,його збереження.

Доброзичливий, здоровий клімат у школі допомагає викликати учнів на відверту розмову,краще сприйняти інформацію.

Тяжіння підлітка до вживання психоактивних речовин найчастіше є симптомом більш загального особистісного неблагополуччя,ніколи не буває випадковим,а є логічним завершенням поереднього розвитку.

Саме ці особливості викликають відхилення в поведінці,напруженість у соціальних контактах,які в свою чергу пов’язані з виникненням потреби змінити свій психічний стан.

Для поліпшення взаєминим із дітьми «групи ризику» практичним психологом розроблені такі рекомендації вчителям:

1.Адекватність вимог:відповідність їх можливостям учня – надання йому права самому визначати свої головні інтереси в житті.
Нав’язування педагогами й батьками учню власних високих стандартів,чужих йому інтересів викликає,як правило,у нього почуття невпевненості,неповноцінності,інколи й агресію.

2.Забезпечення емоційного комфорту підлітку. Небажано,щоб учень сприймав учителя як налаштованого проти нього,тому потрібно сприймати дітей «групи ризику» такими якими вони є,спокійно,а не спалахувати на кожне їхнє негативне висловлювання або вчинок.

3.Посилення контролю. Його особливо потребують імпульсивні,нестримані діти.
Рекомендується за провини їх не стільки карати,скільки викликати почуття розкаяння за вчинене.Використовувати такі засоби виховног овпливу,як стимуляція зразкової поведінки,демонстрація образи,відмова від схвалення.

4.Схвалення активності. Гіперактивних і неорганізованих дітей рекомендується завантажувати корисною та цікавою діяльністю,не залишаючи багато часу для байдикування.Інакше вони використовуватимуть його для небажаних дій.

5.Надання самостійності в такій індивідуальній формі,щоб у підлітка розвинулося почуття причетності,розуміння значущості власного місця в житті та своєї соціальної ролі,і,зрештою,щоб підліток прийшов до зміни моральних цінностей,підвищення рівня відповідальності та впевненості в собі.

6.Уникати навішування ярликів. Досвід доводить,що переглядання вчителем своїх суджень про дітей «групи ризику»,швидка позитивна реакція та схвалення їхніх зусиль у подоланні своїх недоліків у навчанні й спілкуванні мають великий виховний ефект.

7.Викорстання схвалення та заохочення. Дітей «групи ризику» хвалять за поліпшення навчальної діяльності (а не тільки за здібності),за підвищення рівня вихованості,а також за зусилля в творчій діяльності.

8.Визнання педагогом власних помилок і вибачення.

9.Застосування покарання в необхідних випадках. Для формування позитивного самостановлення учнів бажано,щоб учитель у своїх стосунках із ними керувався такими правилами:-приділяти увагу всім учням;-знаходити час для особистісного контакту з кожним учнем;-відзначати успіхи учнів і хвалити їх справедливо;-ураховувати індивідуальні особливості учнів.

Поради та рекомендації батькам

Вступ до школи — переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим, Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному — від 2 тижнів до 2—3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

1. Інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам'яті, сприймання, уяви, уваги).

2. Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей тощо).

3. Емоційно-вольовій готовності, що передбачає уміння:

· робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

· поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

· розуміти й адекватно виражати свої емоції;

· свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

· уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

· самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією).

4. Мотиваційній готовності, що передбачає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина:

• має належне уявлення про школу;

• позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

• віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

• визнає авторитет учителя.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

—формуйте позитивне ставлення до школи;
—виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

—формуйте адекватну самооцінку;
—не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
—навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
—привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

—частіше хваліть, а не докоряйте;
—пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;

—частіше згадуйте себе у дошкільному віці;
—любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.

БАТЬКІВСЬКИЙ ВСЕОБУЧ «ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ»

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70 % свого активного життя протягом 12 років, але доведено, що лише 20— 40 % негативних впливів на психічне здоров'я дитини пов'язані зі школою. Найважливішим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитинну сім'ї. Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла право називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім'ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім'ї, в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедливою. Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, «застосувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей—це невід'ємне право кожного з батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.

Рекомендації щодо виховання

1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте затим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

3.Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об'єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей. .

4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов'язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.

5. Не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.

6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

7.Не з'ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

8.Чітко встановіть права дитини у сім'ї (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

9.Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.

10.У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.

11.У конфліктній ситуації уникайте «тивисловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:

Ти завжди кричиш на мене! — Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

Ти знову розкидав іграшки! — Я так втомилась на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати ?Здається, це твій обов'язок.

Ти не любиш мене! — Я знаю, що ти мене любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

Ти знову погано їси! — Невже я зовсім не вмію готувати ?Як шкода, що моя їжа несмачна...

12. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:

—Скільки разів тобі казати!

—Ти знову...

—Коли ж ти навчишся?

—Ти все робиш не так!

13. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина — ваше дзеркало.

14. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини — цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров'я.

НОВИЙ ЗАКОН, НАПРАВЛЕНИЙ НА ПРОТИДІЮ БУЛІНГУ, ПЕРЕДБАЧАЄ ЧІТКІ АЛГОРИТМИ ДІЙ У ВИПАДКУ ЦЬКУВАНЬ, — ЛІЛІЯ ГРИНЕВИЧ

Новий Закон, направлений на протидію булінгу, що був прийнятий ВРУ 17 грудня 2018 року, передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань. Про це йшлося під час обговорення за участі Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич в ефірі «Сніданку з 1+1» сьогодні, 20 грудня 2018 року, в м. Києві.

«Цього року ми розпочали говорити про цю проблему відкрито, стартувала кампанія проти булінгу, проти цькування. І як ви бачите, це синхронно відобразилося на нормативній діяльності Верховної Ради України, і був прийнятий цей Закон. Я вважаю, що найперше з булінгом треба боротися через його попередження, але ті, хто здійснюють цькування, мають розуміти, що за цим слідує покарання», — зазначила Лілія Гриневич.

Вона також розповіла про те, як працюватимуть у закладах освіти з випадками цькування, після того, як Закон набуде чинності. Так, алгоритм є наступним.

Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.

Окрім цього, дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.

Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставин булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші заінтересовані особи.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Новоприйнятий Закон також передбачає низку штрафів за цькування.

Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 - 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Нагадуємо, що у першій половині 2019 року МОН планує презентувати онлайн-курс з протидії булінгу.

Нові завдання психологів у школі:

1. Медіація

Медіатор — це посередник у конфлікті, який допомагає досягти згоди. Будь-який шкільний конфлікт (протистояння учня та вчителя, груп дітей, колективне цькування, сварки серед педагогів тощо) — вибухонебезпечне явище. Тож виявляти та гасити його в зародку — спосіб забезпечити психологічний комфорт під час навчання. Донедавна конфлікти ставали роботою для психолога, лише коли вже сталася якась надзвичайна ситуація. Батьки застрайкували і не пускають до класів дітей, жертву булінгу відвезли до лікарні з травмами, вчителька вдарила учня або той накинувся на педагога з кулаками… Фахівцю знадобляться додаткові знання щодо роботи з дітьми з підвищеною агресією, імпульсивними, такими, що страждають від депресії, та з багатьма іншими особливостями.

А ще психолог-медіатор має здобути таку саму репутацію, як у школах США: незалежна особа, яка неупереджено розбирає мотиви та аргументи, а не «представник учителів». Лише тоді учні, які перебувають у конфліктних стосунках, почнуть довіряти та звертатися заздалегідь. У більшості європейських країн психолог відповідає за шкільний клімат, що змушує його за допомогою профілактики дбати про безпеку та душевний комфорт учнів.

2. Психологічний супровід інклюзії

У кожній школі фахівець має підготувати учнів, а також їхніх батьків до здорової взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами (ООП). Розмови тут замало. Радять проводити тренінги, лекторії, семінари, консиліуми, під час яких будуть зруйновані стереотипи щодо спільного навчання. Якщо ж психолог увійде в спеціальну команду супроводу дитини з ООП (за таку роботу мають доплачувати), він має забезпечити психологічний супровід навчання, а ще — консультувати вчителів та батьків щодо створення ефективних умов для цієї дитини. Утім, фахівець не повинен виконувати обов’язки дефектолога, тож власне заняття та допомога в навчанні — не його сфера діяльності.

3. Навчання антистресу

Психолог сприяє збереженню та посиленню психічного здоров’я. Ось таке, здавалося б, непідйомне завдання. А зробити це реально не огортаючи турботою кожну дитину (це, до речі, не завжди зміцнює), а навчаючи школярів справлятися зі стресом та напругою. Хто, як не фахівець, має розповісти про те, як перемогти тривогу перед контрольною, перебороти негатив, вплинути на власний настрій, позбутися психологічної втоми наприкінці дня. Використовувати всі «психогігієнічні штучки» повинні вміти всі сучасні діти, починаючи з першачків.

Три уроки з інклюзивності від фіналістки Global Teacher Prize Ukraine Наталі Гладких

У початковій школі ці навички можна розвивати в ігровій формі. Підлітки зазвичай і самі цікавляться різними техніками «управління собою». Дитина має стати компетентною щодо власної психіки — хіба це не природно? І навіть дивно, що раніше дітям ніхто про це не розповідав.

4. Допомога вчителям

На думку міністра освіти і науки Лілії Гриневич, щоб поліпшити психологічний стан вчителя, «шкільні психологи мають взаємодіяти не тільки з дітьми, а й з учителями». У новому Положенні вказано, що психолог має консультувати та надавати психологічну допомогу всім учасникам освітнього процесу. А ще — робити таку собі психологічну експертизу: сприяти вчителям в опануванні та розробці інноваційних освітніх програм і технологій. Наскільки педагоги зможуть сприймати психолога як людину, що здатна допомогти з емоційним перенапруженням, професійним вигорянням тощо? Поки що невідомо. На Заході теж лише зараз підійшли впритул до створення так званих команд благополуччя.

У школах, де вчителів навчають, як зняти стрес і повноцінно відпочити за невеликий проміжок часу, де чимало ідей для поліпшення атмосфери (мотиватори, обмін компліментами, приємні сюрпризи один одному), позитивний ефект першими відчули учні. Їхні успіхи в навчанні значно поліпшилися. Може, слоган «Дітей мають навчати щасливі вчителі» приживеться і в українських школах?