Від правильного мовлення залежить успішність дитини в школі й у житті

«Либа-лак-лука»…Зазвичай всім подобається слухати, як смішно та мило розмовляють малі діти, перекручуючи слова та неправильно вимовляючи звуки. Та далеко не всі задумуються, що ця дитяча забава згодом може перерости у серйозну дорослу проблему. Не виправлені в дитинстві, дефекти мовлення у зрілому віці ліквідувати майже неможливо. Спочатку з дитини кепкують у школі, згодом це переростає в серйозний комплекс, людина починає боятись говорити взагалі. А всім відомо, що успіх оратора наполовину залежить від правильності його мовлення.

Логопед – це вчитель, а не лікар

Про це мають обов’язково пам’ятати батьки.  Дітей з серйозними вродженими вадами повинні обстежувати і психотерапевти, і психіатри, і логопеди. Найпоширенішим для логопедів явищем є дислалія (порушення звуковимови за нормального слуху і збереженій інервації мовленнєвого апарату). Зазвичай діти не вимовляють звуки «р», «л». Та бувають набагато складніші порушення, так звані органічні, спричинені вродженими вадами мовленнєвого апарату, або зони мовлення головного мозку. Це відбувається через куріння, пияцтво та нервування матері в період вагітності. Також негативно на розвиток мовлення дитини впливає анестезія.

Якщо в дошкільному віці не "поставити" дитині правильну вимову, то в школі вона робитиме помилки у письмі та читанні

Виправляти дефекти мови потрібно з дошкільного віку. Деякі батьки думають, що їхні діти «виговоряться» з часом. Це помилкове судження. Треба систематично працювати з малюком, щоб досягти позитивного результату. Навіть коли малий ще не говорить, варто читати йому книжки, при цьому намагатись чітко і правильно вимовляти всі звуки і слова, адже дитина схильна копіювати те, що чує і бачить.

«Сюсюкатись» з дітьми не можна! Така неправильна розмова увійде у звичку малюка, а потім викорінити проблему буде набагато важче.

Та найчастіше дитина не вимовляє один, два звуки. Це шиплячі, свистячі або сонорні. Крім того, вона не визнає цієї проблеми, адже сама своєї помилки не чує. Тут треба ретельно попрацювати, пояснити розміщення апарату мовлення дитині, продемонструвати вимову, а також дати їй дзеркало, щоб повторюючи за дорослим, вона перевіряла, чи добре все виконує. Якщо в дошкільному віці не «поставити» дитині правильну вимову, то в школі вона, скоріш за все, робитиме помилки у письмі та читанні. Батькам, які виявили у дитини вади мови треба негайно звернутись до логопеда. У дитинстві виправити мовлення можна за два місяці. Та деколи період затягується на роки. Важливо, щоб до процесу під'єдналися батьки та вчитель у школі. Навіть дуже частих занять з логопедом замало, якщо вдома дитину ніхто не виправляє і не контролює її розмови. А до спеціаліста водити малюка варто не менше 3-4 разів на тиждень.

Заїкання - одна з найтяжчих вад

Якщо логопед за життя виправив хоч одного заїку – він справжній спеціаліст. Адже ця вада мовлення одна з найскладніших, зазвичай викликана неврозом, тому заїк лікують психотерапевти. Заїкання – це переривання мови, повторенням окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродне розтягуванням звуків. Супроводжується воно напругою, тривогою і страхом мовлення. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси або нервові тики, за допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати цю ваду. Заїкаються приблизно 2,5% дітей дошкільного віку. І близько 5% людей заїкалися коли-небудь в дитинстві. Серед дорослих на це страждає близько 1% людей. З них 80% — чоловіки, і 20% — жінки. Серед відомих мали таку ваду поет Вергілій та пророк Мойсей.

Виправляти дефекти мови потрібно з дошкільного віку

     Без втручання лікарів подолати заїкання важко. Логопеди зазвичай радять повільно говорити, якщо щось не виходить – не нервувати, обдумувати наперед, що має бути сказано. Головне -  спокій!!! Також добре допомагає звичайний спів. Співаючи заїка розслабляється і не переживає, бо текст пісні вже знає. Спілкуючись з особою з таким дефектом, варто зробити вигляд, що ви його не помічаєте, щоб заїка не нервував ще більше.

Дорослому виправитись складніше

     Запускати мовленнєві вади не треба, адже якщо не виправити їх у дитинстві, скоріш за все вони залишаться назавжди. У дитини дошкільного віку ще не закладено мовленнєву пам'ять, тому перевчити його легше. Дорослий, який вже роки звик розмовляти неправильно, новим нормам не піддається. Переучуючись, він починає зациклюватись на тому «як говорить?», і не може сконцентруватись на тому «що говорить?».

     Та значну роль відіграє бажання виправитись самих носіїв вад мовлення. Скажімо, дорослий, який завзято почав займатись, відвідувати спеціаліста, та з терпінням чекати прогресу, може виправитись.

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
( мовний аспект)

     Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодіння знаннями та навичками.
     І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед , в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.

     Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:
• інтелектуальний 
• емоційний
• соціальний

Під інтелектуальною зрілістю розуміється :
- концентрація уваги дитини;
- аналітичне мислення;
- уміння відтворювати зразок
- розвиток дрібної моторики пальців рук

Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.

     Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас дітей.
     На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

     Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»
Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.

     Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дитини, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?
• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.
• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.
• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
• Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки
• Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках
• Заводити будильник, іграшки ключиком.
• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
• Різати ножицями
• Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати
• Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ
• Складання пазлів
• Шнурівка
• Кулак – ребро – долоня

Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.

Перший етап корекції

" З чого починати батькам корекційну роботу вдома?"

З артикуляційної гімнастики (з елементами дихальної та голосової). Для того, щоб язик і губи набули потрібну рухливість та рухливі навички закріпились, артикуляційну гімнастику необхідно проводити щоденно по 3-5 раз на день тривалістю 10-15 хв. Артикуляційна гімнастика виконується сидячи перед дзеркалом. Це надає дитині можливість, орієнтуючись на зразок дорослого, контролювати якість власного виконання. Пальчикова гімнастика виконується в комплексі з артикуляційною 3-5 разів на день.

Корекційна робота поза заняттям виконується під час режимних моментів, самообслуговування, побутової праці і праці на природі, прогулянки, екскурсії, ігор та розваг.

Другий етап корекції

"Як ввести поставлений звук в повсякденну мову?"

Слід слідкувати за домашнім логопедичним завданням вашої дитини. Закріплювати результати проведених логопедом вправ. Спочатку автоматизувати поставлені звуки в складах ,словах,реченнях. Потім в чистомовках, скоромовках, віршах. В зв’язному мовленні.

Наприклад: звук (р) . «Сорок сорок, в короткий срок, съели сырок».

Людська мова являється засобом спілкування, вираження і формування думки, основним механізмом мислення людини. Все це пред’являє великі вимоги до нашої мови. Головною умовою нормального розвитку мови являється своєчасне попередження і усунення різноманітних мовних порушень. Чім чіткіша та виразніша мова дитини, тим легше їй висловлювати свої думки.

Нова українська школа (НУШ) – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи. На черзі – ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту”, в якому буде більш детально розкрито зміни, та затвердження нового Державного стандарту початкової освіти.

Саме цей Стандарт у 2017/2018 навчальному році апробовують у 100 школах по всій Україні (по два перших класи). Уже зараз ці першокласники навчаються по-новому: опановують знання та навички через діяльність, а під час ранкового кола вчаться висловлювати свої думки і почуття та слухати інших. 

З 2018/2019 навчального року по-новому вчитимуться всі першокласники України.

Зараз триває підготовка тренерів з усіх областей України, які навчатимуть учителів, а також створюється онлайн-курс для підсилення очного навчання.

         ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. Адже мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту»:

вільне володіння державною мовою;

• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність.

• Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння:читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.
• Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Також Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. Такий спосіб сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ – адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.
• А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база.
• Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою буде Нова українська школа.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

Один з принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.

Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, бюджетні кошти та благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя. І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

Більше інформації на відеопрезентації за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=KggD6mJyLcQ

https://www.youtube.com/watch?v=oMwZvGXiwZU